Техніки виготовлення срібних прикрас: від лиття до ручної роботи

Ювелірне мистецтво зародилося ще в 7 столітті до нашої ери в Древній Греції. Це було мистецтво різблення по каменю. З часом майстри навчилися обробляти метали і виникла ювелірна справа в її сучасному розумінні.

Звичайно у давні часи ювелірні прикраси виготовляли переважно ручним способом. Це була кропітка та складна справа. Нині така технологія застосовується зовсім рідко, коштують такі вироби дуже недешево. Більш доступними є масові технології виробництва. Які з них використовуються для виготовлення срібних прикрас поговоримо далі.

Як створюється краса

Срібні прикраси були і залишаються одними із найпопулярніших. Їх носять як жінки, так і чоловіки. Срібло підходить навіть дітям. Вироби зі срібла універсальні, лаконічні, гіпоаллергенні та доступні. На останній факт досить сильно впливає спосіб виготовлення прикрас.

Для виготовлення срібних прикрас ювелірні майстри використовують дорогоцінні метали, зокрема, срібло у вигляді листів, прутків, дроту або відходів.

За способом виробництва срібні вироби поділяються на індивідуальні та серійні (масові). Індивідуальне виробництво – це повністю ручна робота, обладнання в якому може застосовуватись хіба що для отримання металу необхідного профілю.

Щодо самого процесу створення срібних виробів серійним способом, то майстри використовують механічну обробку та точне лиття за виплавленими моделями. Під час такого виробництва вони користуються наступними технологіями:

• лиття;

• штампування;

• прокатка;

• волочіння (створення ниток для ланцюжків та інших прикрас).

Лиття - цей процес складається з наступних кроків: спочатку декілька воскових моделей насаджують та припаюють на один товстий стрижень, формуючи своєрідну ялинку. Далі вона акуратно запечатується в спеціальну глину та запікається. Глина має рівномірно засохнути, адже навіть найменша тріщинка загрожує розтопленням та витіканням всього воску.

Метою всього цього процесу є отримання форми з пустотами всередині. В неї поступово вливається ретельно перемішаний сплав. Далі конструкція остигає, з неї видаляють глину та витягають вже готову ялинку зі срібла. Знявши з такої ялинки усі вироби, до справи беруться фахівці із ювелірного монтування. Зважаючи на те, що такі вироби складаються з декількох частин, вони збирають виріб в єдине ціле, підганяють його під потрібний розмір, підчищують огріхи та надають прикрасі товарного виду. Потім в прикрасу можна вставляти каміння.

Технологія штампування є ще одним методом масового виробництва срібних прикрас. Найчастіше вона застосовується для створення пласких форм. Із цільної пластини металу за допомогою преса, застосовуючи спеціальну форму, видавлюють готові вироби. Для повної готовності виробу знадобиться мінімальна обробка. Найкращим прикладом застосування такого способу є хрестики, медальйони та ладанки.

Прокатка – або вальцювання здійснюється на прокатному верстаті з метою отримання смужок та листів металу певної товщини. Потім відбувається подальша розмітка та розкроювання заготовок необхідного розміру.

Волочіння – це обробка срібла під тиском. Під час застосування цього методу вироби круглого або фасонного профілю простягаються через отвір, переріз якого менше перетину самої заготовки. Таким чином поперечний розмір виробу зменшується, а довжина збільшується. Шляхом волочіння в ювелірному виробництві в основному отримують дріт і трубні заготовки.

Слід зазначити, що сучасний масовий спосіб виробництва та податливість срібла дозволяє майстрам створювати дуже оригінальні прикраси, втілюючи усі свої фантазій. Найкращі ювелірні вироби випускають дуже малими партіями.